1 сидить він під скалою,
І сидить, і плаче.
Аж тут ворон чорнокрилий
Понад морем кряче:
«Ой літав я кожду нічку
Поможи горами,
Кожду пічку доглядав я
Соломона мами.
Ой коли ж ти, злая нене,
Будеш умирати?
Ой коли ж я над тобою
Сяду балувати?
І літав я недаремне,
І не маю жалю:
Серед тучі, серед грому
Я дождався балу.
Общипав я твоє тіло,
Виссав твої жили, —
Нащо ж серце твоє чорне
Громи розкрошили!..»
І літав він понад море,
Просин моря пити:
Тяжко стало після балу
Ворона палити.
І зачав він воду пити,
Пив і не напився
І без духу в синє море
З берега звалився.
А Соломон розважає,
Сльози утирає,
І до батька, до Давида,
Весело вертає.
