Лісовий цар (Гете/Отрошенко)

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Для інших версій цієї роботи див. Вільшаний цар.
Erlkönig, 1782
автор: Йоганн Вольфганг фон Гете (1749 — 1832)
Мова оригіналу: de. Перекладач: Юрій Отрошенко (1820 — 1892)
Опубл.: 1815. Джерело: Юрій Отрошенко. П'єси і переклади співаної поезії — К. : «Арт Економі» — 2012 — 388 с.  Wikipedia-logo.png Стаття у Вікіпедії 
Юрій Отрошенко: Гете:

Лісовий цар


Хто верхи там скаче крізь вітер і млу?
То батько з синочком. Дитину малу
Притиснув до себе, щоб зручно було.
Дитині — спокійно, дитині — тепло.

«Синок, чом тремтиш?» — «Бо пройма мене — жах:
Царя лісового я бачу в кущах! — В короні, — потворний, з хвостом, дідуган!»
«Мій сину, то лине в долину туман».

«Дитя, мені миле, іди-но сюди!
З тобою я гратиму! Біля води
На березі безліч веселих утіх
Між квітів і хвиль і зірок золотих!»

«Татусю, рідненький, не чуєш хіба,
Що він мене — зве і слідом — шкандиба?!»
«Синочок, забудь за лихе, — Вітрець то пурхоче, де листя сухе».

«Мій хлопчику славний, зі мною ходім,
Пізнаєш чудове у Царстві моїм!
Із доньками будеш моїми, синок,
Тебе заколише, їх спів і танок!»

«Татусю, татусю, невже ж таки ти,
Ти мавок не бачиш? — Їх очі, роти!…»
«Мій синку, не бійся, я певен: самі
То верби старі мерехтять у пітьмі!»

«Я весь у нестямі! Мій красень, мерщій!
Не йдеш самохіть, — силоміць будеш — мій!..»
«Ой, татко, татусю, мене ж він хапа!
Ой, боляче, тяжко, пітьма наступа!..»

Їздець — підганяє коня без пуття
Й дитину — стиска, що аж — стогне дитя,
На силу домчало, тремтить, сам не свій,
Запізно: бо син у руках… — неживий!



Erlkönig


Wer reitet so spät durch Nacht und Wind?
Es ist der Vater mit seinem Kind.
Er hat den Knaben wohl in dem Arm,
Er faßt ihn sicher, er hält ihn warm.

5
«Mein Sohn, was birgst du so bang dein Gesicht?»

"Siehst Vater, du den Erlkönig nicht!
Den Erlenkönig mit Kron' und Schweif?
«Mein Sohn, es ist ein Nebelstreif.» —

«Du liebes Kind, komm geh' mit mir!

10
Gar schöne Spiele, spiel ich mit dir,

Manch bunte Blumen sind an dem Strand,
Meine Mutter hat manch gülden Gewand.» —

«Mein Vater, mein Vater, und hörest du nicht,
Was Erlenkönig mir leise verspricht?»

15
«Sei ruhig, bleibe ruhig, mein Kind,

In dürren Blättern säuselt der Wind.» —

«Willst, feiner Knabe du mit mir geh’n?
Meine Töchter sollen dich warten schön,
Meine Töchter führen den nächtlichen Reihn

20
Und wiegen und tanzen und singen dich ein.» —


«Mein Vater, mein Vater, und siehst du nicht dort
Erlkönigs Töchter am düsteren Ort?»
«Mein Sohn, mein Sohn, ich seh’es genau:
Es scheinen die alten Weiden so grau.»

25
«Ich lieb dich, mich reizt deine schöne Gestalt,

Und bist du nicht willig, so brauch ich Gewalt!» —
«Mein Vater, mein Vater, jetzt faßt er mich an,
Erlkönig hat mir ein Leids getan!» —

Dem Vater grauset’s, er reitet geschwind,

30
Er hält in den Armen das ächzende Kind,

Erreicht den Hof mit Mühe und Not,
In seinen Armen das Kind war tot.


<1782>

Романс Ф. Шуберта

Ф.Шуберт - Лісовий цар. Слова - Й.В. Гете. Переклад українською - Ю. Отрошенка