Літопис політики, письменства і мистецтва/7/Музична хроніка
| ◀ Найбільша ґазета | Літопис політики, письменства і мистецтва № 7 (16 лютого 1924) Музична хроніка (Антін Рудницький) |
Новочасний індекс ▶ |
|
КОНЦЕРТИ. Випадок хотів, що концерти з фільгармонічною орхестрою обох головних фіґур недавної, голосної в цілім музичнім світі, капельмайстерської афери[1], Фріца Штідрі (Stiedry) і Еріха Кляйбера (Kleiber) випали на протязі двох днів: і якраз завдяки тому, що оба виступи слідували по собі безпосередно, один одного дня, другий другого — малося найкращу нагоду виробити собі докладний погляд про одного і другого дириґента.
Штідрі грав Бетговена увертюру „Коріолан“ і Брукнера VIII-у симфонію C-moll — солідно, музикально, орієнтуючись знаменито в партитурі, але мимо всього не переконуючо. Це відчувалось найбільше в тріо зі скерца — чудова, правдиво брукнерівська мелодійна лінія! — і в слідуючій части ададжіо. Щоби цю широку, безмежно далеко сягаючу лінію (Брукнер написав в рукописи над цею частиною: Der deutsche Michel träumt ins Land hinein…) видержати в належнім темпі і настрою до кінця, на те Штідрі за нервовий і за — „модерний“ (кажуть, що модерному музикови рівно важко сотворити повільне широке ададжіо, як пр. музикови з часів Гайдна неможливо було-б уявити собі темпо сьогоднішного престо). На мою думку Штідрі не має суґґестивної сили ґеніяльних дириґентів. Око бачить наглий, острий, розказуючий жесть палочки; безпосередно після нього повинен наступити в орхестрі грім; тимчасом ухо чує ледві форте. Що це не вина фільгармонічної орхестри, можна було переконатися другого дня на концерті Кляйбера. Дириґент незвичайний; його техніка захоплює. І то обох рук, бо ліва рука, в нього рівно швидка, рівно переконуюча і з рівним значінням як права. Проґрама його концерту стояла під знаком еґзотики — а радше псевдо-еґзотики. Бо ані „Китайської увертюри“ Jaap Kool'а ані Дворжака симфонії „З нового світа“ не можна зачислити до „еґзотичних“ творів европейської музики. Jaap Kool — досі зовсім незнаний голандський компоніст — назвав свою увертюру „китайською“ бо це мабуть здавався йому найбільш підходячий титул для арій, які в цій увертюрі виробляє — ксилофон. А може з початку був титул, а пізніше ксилофон — але це все одно. Ціла увертюра намагається бути веселою, музика хоче сміятися — але вкінці, сміється публіка… Слідувала симфонія тогож автора, під наголовком „Die Arbeit“. Наголовок цікавий; зміст — менше. Великанський орхестровий апарат (м. и.: челєста, фортепян, ґонґ, дзвони, три гарфи і т. д.) намагається творити нові комбінації, заінтересувати бодай звуком — але все ні-на-що. Раз чуєш Ваґнера (Трістане, Трістане, як довго будеш ще переслідувати партитури?!), раз Брукнера, то знов — Пуччіні. Під кінець: Дворжака пята симфоні e-moll. Написана, як відомо, під вражінням зачутих в часі свого побуту в Ню Йорку народніх мотивів Муринів і Індіян. Вони самі собою досить цікаві, але якоїсь новости, а тим більше еґзотики, годі в них дошукатися (прим. друга тема першої части) нагадує дуже своїм сентиментом славянські народні мотиви). Але ґеніяльна їх обробітка рішає про красу цеї симфонії. Кляйбер дириґував все з повним відданям, тому то і все звучало ідеально. Публика довго оплескувала свого нового любимця.
НОВИНКИ. У Відні помер недавно славний пяніст Альфред Ґрінфельд. Був він одним з найкращих представників старої пяністичної школи і спеціялістом у віддачі вальсів Йогана Штравса, які грав у своїх обробітках. Коли Ґрінфельд грав їх на концерті, — прим. славного вальса An der schönen blauen Donau, оплескам й окликам не було кінця. Минулого року Відень торжественно обходив 70-ті роковини уродин Ґрінфельда та при цій нагоді, крім инших відзначень, дістав почесне горожанство міста Відня. Не думали тоді Віденці, що їх улюблений пяніст так скоро відійде з поміж них.
ЗНАЙДЕНО В НІМЕЧЧИНІ рукопис незнаної досі симфонії А. Дворжака, яка походить мабуть з його молодечих літ.
НАГОРОДУ 1000 ДОЛЯРІВ визначено в Америці (Coolidge — конкурс) за найбільшу камеральну композицію на один або більше голосів у супроводі струнних інструментів. Останній речинець надсиланнь рукописий 15-го квітня б. р. на адресу: Hugo Kortschak, 1054 Lexington Avenue, New York City.
ЗНАНИЙ віденський компоніст Еріх Вольфґанґ Корнґольд, автор опер: Der Ring des Polykrates, Die tote Stadt і т. д. працює над новою оперою після тексту містерії Віденця Kaltnecker'а.
З великим успіхом стрінулась у Відні премєра опери Землінського (директора музичної академії й опери в Празі) Der Zwerg.
——————
- ↑ Коли в літі минудого року відійшов з берлінської державної опери її „Generalmusikdirektor“ Лєо Блєх, інтендантура покликала на його наслідника молодого дириґента з Мангайму, Кляйбера. Тим почувся діткненим Штідрі, що як довголітний перший дириґент опери, надіявся мабуть одержати опорожнене Блєхом становище, зірвав контракт з оперою (котра хотіла його лишити дальше на становищі першого, майже рівнорядного Кляйберови, дириґента — але без шумного титулу „Generalmusikdirektor'а“) і вніс судову скаргу проти інтендантури. Суд признав інтендантурі право і свободу в покликуванню дириґентів, а Штідрі був засуджений на високу грошеву кару за зірвання контракту.