Магомет і Хадиза/Принос

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Магомет і Хадиза
Пантелеймон Куліш
Принос
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI

Кастальської води напившись із криниці,
Тобі приношу дар, ума мого цариці.

Любов Хадизину в тобі благословляю
I Магометовим стихом тебе вітаю:

Хадизо — світ очей Пророка Магомета,
Звіз да поезії, вінець ясний Поета!

Хадизо, радосте і славо Магомета!
Пишаєшся в душі прихильностю Поета

І ходиш у вінку з блискучої лилії
Та з листу вічного спасенної надії.

Пишайся: твій вінок вовіки не зав'яне,
Вовіки житиме ім'я твоє кохане.

Тобою, праведна, живе Поет і дише,
З тебе високе він в своїх поемах пише.

Його пером твій дух пречистий управляє
І серце огняним иатхненнєм надихає.

Прийми ж сей дар малий від серця мовчазного,
Від сховища, тупим умам недоступного.

Серед недолюдків, що дурять Україну,
В тобі знаходжу я порадницю єдину.

Ти, мов араблянка безсмертна Магомета,
Піддержуєш свого самітнього Поета!

Зневаживши орду письменно темну, злющу,
Ти віруєш в його роботу невмирущу.

Твій дух його немов на крила підіймає,
І серце огняним иатхненнєм надихає!