Перейти до вмісту

Малороссійскія приказки/Соловей

Матеріал з Вікіджерел
Малороссійскія приказки
Е. Гребенка
Соловей
• Інші версії цієї роботи див. Соловей С.Петербургъ: 1836
СОЛОВЕЙ.
 

»Хто не вгадає? я?
Отце городять небыльцю!
Щобъ не пизнавъ я Соловья,
Щобъ не пизнавъ сю гарну птыцю;
Якъ тилько окомъ наведу,

То и вгадаю, де спивака.»
Такъ дядькови казавъ небижъ, Грыцко Пидсака.
«Ходимо, я тебе до лису поведу,
Усякои тамъ птыци е багато.
Та буде соромъ, пане-брате!
Колыбъ ты Соловья изъ разу не пизнавъ.»
Грыцкови дядько одвичавъ.
И ось воны дойшлы до гаю;
По гаеви усякый птахъ литае,
Щебече хто, хто свыще, хто гуде,
Ажъ округы луна ыде.

 
Небижъ.
 

 Ось-озьде Соловей! якый червоногрудый!
А дмется якъ, мабуть велыкый панъ!
Уже-то не зъ-проста въ іого такый жупанъ.

 
Дядько.
 

 Та годи, годи, Грыцку, буде
Ту погань Снигыра хвалыть!
Ся птыця не спива, а якъ усе щебече,
Вона въ гурти якъ небудь засвыстыть;
А бильше голову похнюпывшы межъ плечи,
Насупывшысь сыдыть.

 
Небижъ.
 

 Такъ цытьте-лышень, ось я заразъ угадаю
Я сучій сынъ, колы отце не винъ!
Увесь мовъ золотый, а крыльця чорни мае.

 
Дядько.
 

 Та будешь, Грыцку, сучій сынъ:

Се просто иволга зовется;
Вона изъ саду въ садъ лита,
То вышни гарно объида,
То оббыва горохъ, а въ спивы не вдается.

 
Небижъ.
 

 Такъ ось! колы побачывъ спивака,
Яка маліована, та штучна птыця,
Вертится, джеркотыть, по дереву скака, —
Отъ се-то Соловей.

 
Дядько.
 

 Се нависна Сыныця!



И довго такъ небижъ дурненькый
Межъ птыцямы знаходывъ Соловья;
А Соловей соби сиренькый
Надъ нымъ спивавъ, сховавшись межъ гилля.