Малороссійскія приказки/Човенъ

Матеріал з Вікіджерел
Малороссійскія приказки
Е. Гребенка
Човенъ
• Інші версії цієї роботи див. Човен С.Петербургъ: 1836
ЧОВЕНЪ.
 

Заграло, запинылось сынѣе море
И буйные витры по морю шумлять,

И хвыля гуляе, мовъ чорные горы
Одна за другою бижать.
Якъ темная ничка насупылысь хмары,
Въ тихъ хмарахъ, мовъ голосъ небеснои кары,
За громомъ громы гуркотять.

Играе и пинытся сынѣе море.
Хтось човенъ на море пустывъ,
Бурхнувъ винъ по хвыли, ныряе на воли,
Отъ берега геть покотывъ;
Качается, бидный, одынъ безъ весельця.
Охъ жаль мени човна, охъ жаль мого сердця!
Чого винъ пидъ бурю поплывъ!

Ущухнуло море и хвыли вляглыся;
Пустують по пини мавкы,
Опять забилилы, опять простяглыся
По морю кругомъ байдакы:
Дежъ човенъ дивався, де плавле мій мылый?
Мабуть винъ не плавле, бо онде по хвыли
Биліють изъ іого трискы.

Якъ човнови море, для мене свитъ билый,
Из-малку здавався страшнымъ;
Да якъ заховатся? не можно-жъ викъ цилый
Пробуты зъ собою однымъ.
Прощай мій покою, пускаюсь у море!
И може не-доля и лютее горе
Пограются зъ човномъ моимъ.