Перейти до вмісту

Минуле України в піснях/Бій над Каялою

Матеріал з Вікіджерел

БІЙ НАД КАЯЛОЮ.


Вранці небо червоніє
Наче пє червону кров,
Налітають з моря хмари
Вдарив грім і дощ пішов.

Але військо українське
Не лякається негод.
Зранку ворога шукає
І продовжує поход.

Над Каялою, рікою,
Половецьке військо жде…
Знов гремить залізна зброя,
Степ від тупоту гуде.

Заспівали знову стріли
Знов забрязкали мечі
І земля укрилась трупом
Половецьку кров пючи.

Наче вітер серед степу
Розгулявся Всеволод…
Все добув він… памятав лиш
Україну та народ.


На коні з мечем літає
У шоломі золотім,
Де пролине, трупом поле
Укривається за ним.

З ранку бій ішов до ночи,
З ночи бій до світу йшов…
Навкруги лежали трупи
І людська стояла кров.

Бились наші, як не бються
На верхівлях скель орли,
Ось, здавалось, залунає:
„Перемога! ми взяли!“

Та не стало стріл у війська,
Пощербилися шаблі…
Без щита рука безсила
Опустилась до землі.

І розбили наше військо,
Узяли князів в полон
І ведуть степами бранців
За далекий тихий Дон.