Минуле України в піснях/Поход Ігоря Святославича на Половців
| ◀ Ігор Святославич | Минуле України в піснях Поход Ігоря Святославича на Половців |
Бій над Каялою ▶ |
|
І БІЙ З ПОЛОВЦЯМИ
Славний Ігор Святославич
Покидає Новгород
І з своїм хоробрим військом
Вирушає у поход.
Йде вояк, закутий в зброю,
Щит червлений на руці,
Над списами, шоломами
Мають, вються прапорці.
Військо йде, у лад ступає,
Коли сонце враз зайшло,
Наче враз на землю впало
Ночі чорної крило.
„Це недобрий знак для війська,
Не повернетесь з війни.
Чорні думи вас обсядуть“…
Віщували віщуни.
Але Ігор Святославич
Твердо крикнув воякам:
— „Вояки! Брати і Друзі!
Чи ж назад вертатись нам?!
Так мерщій на борзі коні
І летім, де Дон шумить,
Де об землю половецьку
Я волію спис зломить!“
Крикнув Ігор Святославич
І на конях вояки
Вже летять широким степом
Тільки куряться шляхи.
Брат його буй-тур в Путивлі
Теж збірається в поход
І стріваються два війська
І говорить Всеволод:
„Брате Ігорю єдиний,
Ти єдиний світ мені:
Святославичі оба ми
Вдвох і ляжем на війні.
А моє хоробре військо,
Мої славні вояки
По степу летять вітрами,
В полі скачуть, як вовки,
Всі дороги їм відкриті
Через гори і ліси,
Гостро вигострені стріли
І шаблюки і списи.
Тобі, Ігорю, мій брате,
Моє військо бє чолом
І воно в боях здобуде
Слави-чести нам обом“.
Він сказав, заграли сурми
Захитались прапори
І летить степами військо,
Обганяючи вітри.
Розбігаються, тікають
Перелякані вовки,
Клекотять орли над військом,
Вються хмарами круки.
На озерах, на болотах
Крила птахів лопотять:
Сірі гуси ізнялися,
Білі лебеді ячать.
Все віщує щось недобре
Щось голосить у ночі,
Хтось в степу кричить: „рятуйте!“
Десь вигукують сичі.
Дух пустині степової,
Дух степів великий Див,
Ворогів ховав пітьмою
Криком вдосвіта будив.
І почув, нарешті, ворог
Шум непевний, топіт, гук
І у ріг заграв трівожно
І схопивсь за меч і лук.
І порубаний, побитий
Переможений в бою,
Віддає він цілий табор
І лишає честь свою.
З жахом Половці тікають
В ріжні боки, як вовки,
Опанчою, кожухами
Стелять багна вояки.
Обтирає славний Ігор
На мечі ворожу кров,
І в руках тримає здобич —
Білу ханську хоругов.
День погас, занявся місяць,
Загорілися зірки,
Тихо в шатрах половецьких
Спочивають вояки.