Перейти до вмісту

Минуле України в піснях/Княгиня Ольга

Матеріал з Вікіджерел
Минуле України в піснях
О. Олесь
Княгиня Ольга
• Інші версії цієї роботи див. Княгиня Ольга Львів: «Неділя», 1930

КНЯГИНЯ ОЛЬГА.


Тихий, теплий літній ранок.
Сонце встало. Вітер спить.
Вийшла дівчина на річку
Сіла в човно і сидить.

Чарівна сама як ранок
Задивилася на світ…
Білий шум на синіх хвилях,
На деревах — білий цвіт.

Любо жити на сім світі,
Щастя любого ждучи…
Ах, коли б лише згадати
Сон, що снився у ночі.

Дивний сон… якісь палати,
Лицар в зброї на коні…
Ліс такий страшний, таємний…
Поле… Море в далині.

Далі хмари, грім, пожежа,
Плач і стогін з під землі.
Лицар-велитень в кайданах,
Кров на білому чолі.


І замислилась красуня…
Згадка в серце їй впялась…
Нагло шелест… Обернулась:
Перед нею Ігор — князь.

На йому убрання просте
Без оздоби, без відзнак,
Лук з залізними кінцями,
З боку стріли, сагайдак.

Привітався з нею Ігор
І сказав перевезти…
Загойдавсь на хвилях човен
І поволі став плисти.

І очей не зводить Ігор:
Що за дівчина — краса.
Заговорить — думка — сонце,
Очі — сині небеса.

Хто вона, чия і звідки
Князь докладно розпитав,
А на другий день по неї
І сватів своїх послав.

І за князя вийшла заміж
Проста дівчина з села
І до смерти вірним другом
Князю Ігорю була.