Перейти до вмісту

Мисливець Хрін та його пси/I. Недуга Хріна

Матеріал з Вікіджерел
Мисливець Хрін та його пси
О. Олесь
Хрін полює далі
I. Недуга Хріна
Ґрефенгайніхен: Видавництво Р. Геррозе, 1944
 
ХРІН ПОЛЮЄ ДАЛІ
 
I
 
Недуга Хріна

Що є з Хріном? Зле тай дуже:
Другий тиждень, як недужий…
Вдень ковтає порошки
І в гарячці б'є горшки.

 Уночі не може спати,
 Хоче бігти геть із хати,
 А коли засне на мить,
 Червоніє і кричить:

„Гнати, бігати не хочеш!
Тільки голову морочиш:
На три кроки одбіжиш,
Скок у кущик і лежиш!

 В холодочку спочиваєш?!
 Це ти так про мене дбаєш?!
 Що ж тут дурно я хожу?!…
 Стій же! вдома покажу!

Закую в ланцюг потвору,
На три дні замкну в комору:
Вдень казися, а вночі —
Вовком вий, або скавчи!…

 …Годі, любий, жартувати,
 Повернися вже до хати:
 Вріжу хліба я шматок,
 Дам тобі смачних кісток.


Дні стоять ясні та гожі
І що-дня такі пороші…
Скільки б ти зайців нагнав!
Я б вже влучив, не збрехав.

 …Може ти у звіря в шлунку…
 І нема вже порятунку…
 Хоч озвися звідтіля…
 Голос твій пізнаю я.

…Докоряєш, що не влучив…
Кинь докори: надокучив!
Сам нагнав ти тьму звірів,
Коли люльку я палив.

 …Він гризе щось і не слуха!…
 А ну, йди! давай-но вуха!
 Втік! сховався?! Ну, постій:
 Наїсишся ти помий!

Та вилазь! чого сховався?“
Хрін кричав і прокидався,
Їв сердито порошки
І трощив миски й горшки.