Мисливець Хрін та його пси/I. Недуга Хріна
| ◀ Свій до свого V. Хрін не жартує |
Мисливець Хрін та його пси Хрін полює далі I. Недуга Хріна |
II. Видужання і наука ▶ |
|
Що є з Хріном? Зле тай дуже:
Другий тиждень, як недужий…
Вдень ковтає порошки
І в гарячці б'є горшки.
Уночі не може спати,
Хоче бігти геть із хати,
А коли засне на мить,
Червоніє і кричить:
„Гнати, бігати не хочеш!
Тільки голову морочиш:
На три кроки одбіжиш,
Скок у кущик і лежиш!
В холодочку спочиваєш?!
Це ти так про мене дбаєш?!
Що ж тут дурно я хожу?!…
Стій же! вдома покажу!
Закую в ланцюг потвору,
На три дні замкну в комору:
Вдень казися, а вночі —
Вовком вий, або скавчи!…
…Годі, любий, жартувати,
Повернися вже до хати:
Вріжу хліба я шматок,
Дам тобі смачних кісток.
Дні стоять ясні та гожі
І що-дня такі пороші…
Скільки б ти зайців нагнав!
Я б вже влучив, не збрехав.
…Може ти у звіря в шлунку…
І нема вже порятунку…
Хоч озвися звідтіля…
Голос твій пізнаю я.
…Докоряєш, що не влучив…
Кинь докори: надокучив!
Сам нагнав ти тьму звірів,
Коли люльку я палив.
…Він гризе щось і не слуха!…
А ну, йди! давай-но вуха!
Втік! сховався?! Ну, постій:
Наїсишся ти помий!
Та вилазь! чого сховався?“
Хрін кричав і прокидався,
Їв сердито порошки
І трощив миски й горшки.