Мисливець Хрін та його пси/VII. Троянди й колючки

by О. Олесь

◀ VI. «О!»

Мисливець Хрін та його пси О. Олесь Хрін полює далі VII. Троянди й колючки

VIII. Дві погоні ▶

Ґрефенгайніхен: Видавництво Р. Геррозе, 1944

VII

 

Троянди й колючки

Хто ходив по багнах, луках,
(Не в нудних містах по бруках,)
В дні холодні восени
І карався без вини,

 Хто за дикими качками
 Підкрадавсь очеретами
 І, палаючи в огні,
 Мерз, трусивсь і груз в багні,

Хто стояв на перельоті
По коліна у болоті, —
Тільки той і зна, як слід,
Ціну мащених чобіт.

 Не боїться Хрін нічого:
 Певні чоботи у нього,
 Не бояться ні води,
 Ані іншої біди.

Твердо Хрін іде, ступає,
На шляху перемагає
І болото, і потік,
І розливи буйних рік.

 Псові гірш: голодний, босий
 Він водив би тільки носом,
 А не ліз в очерети,
 Де не всидять і чорти.

Але Хрін простягне руку
І вжене його в розпуку:
Або лізь, або лягай
І заслужене приймай.

 Треба лізти… Коле, ріже…
 Тільки виразку залиже,
 Вже з'явилася нова:
 Наче бритва — не трава.