Мойсей (1905)/XIV

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мойсей (1905
Іван Франко
XIV
Видання: Львів: накладом Івана Франка, 1905.
XIV.

Було темно. Лиш зорі яркі
Миготїли з простору.
Простував при їх блиску Мойсей
Усе в гору та в гору.

Без стежок. Серед пітьми вели
Його дивнії звуки:
То квилїнє гієни в яру,
То знов шелест гадюки.

Він ішов, не ставав, мов герой
До остатнього бою,
Та у серцї важка боротьба
Ішла з самим собою.

„Те бажанє — кричало там щось, —
Виплід сорому й болю,
Се був кущ огняний, що велїв
Вирвать люд мій на волю?…


„Те бажанє, се був той огонь
І була тота сила,
Що для мене Єгови наказ
І Єгову створила?

„Те бажанє — братам помогти
І їх сльози обтерти,
Се той гріх, що за нього я варт
І прогнаня і смерти?

„Нї, не те! Бережись і не крив
Сам душею своєю!
Се бажанє сьвяте! Та чи гріх
Не підповз там змиєю?

„Чи не був же ти їх ватажком,
Паном душ їх і тїла?
І чи власть та бажаня сьвяті
В твоїм серцї не з'їла?

„Чи новим Фараоном для них
І ще тяжшим не був ти,
Бо в їх душу контролем своїм,
В їх сумлїнє сягнув ти?…


„Небезпечно ставати в супір
Дїл природних бігови!
Легко власний свій забаг подать
За велїнє Єгови.

„Що, як ти сорок лїт отсих був
Шалом божеським хорий,
Замісь божого їм накидав
Власний плян тїснозорий?

„Адже-ж може в Єгиптї вони
Множачись серед муки
Могли вирости в силу й забрать
Увесь край в свої руки?

„Відірвавши від ґрунту їх там
І завівши в пустиню
Чи подумав ти: може отсим
Злочин лютий я чиню?

„Що значить безґрунтовій юрбі
Обіцяти свободу?
Чи не теж, що з землї вирвать дуб
І пустити на воду?


„Чи не правду говорить Датан:
Старі гнїзда лишили,
А новії здобути нема
Нї охоти нї сили?

„О Єгово, озви ся, скажи:
Я чинив твою волю,
Чи був іграшка власних скорбот
І заслїпленя й болю?

„О Єгово, озви ся! Чи й ти
Здобуваєш дар мови
Лиш у пристрасти нашій, у снах,
У розбурханій крови?“

Та Єгова мовчав, лише чуть
Лиховістнії звуки:
То квилїнє гієни в яру,
То знов шелест гадюки.