Моєму краю/Крик чайки
| ◀ Відповідь засланцям | Моєму краю Крик чайки |
Хмари-думи ▶ |
|
XIII.
Крик чайки.
Я не боюся нї грому, нї хмари —
Змалку я звикла до гнївних пісень:
Серця мого не злякають примари, —
В темряві бурі не згубиться день…
Я — провозвістниця гнїву безоднї,
Білая чайка над морем сумним,
Думка, що збуджує сили народні,
Гасло, що промінем сяє ясним!
Море розбурхане плеще і виє,
Кидає піною, рве береги,
Буря і блискавка спалить і змиє
Все, що піднятись не мало снаги…
Гей-же, до мене, чайки, прилучайтесь;
Лучче не жити, а згинуть в бою!
Хутко зі мною над морем єднайтесь,
Міцно борітесь за долю свою!