Настінне малювання українських хат. Зошит 1. Дніпропетровщина/Матеріяли, що вживають їх на мальовання

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

IV. МАТЕРІЯЛИ. ЩО ВЖИВАЮТЬ ЇХ НА МАЛЬОВАННЯ.

«Квітчають» свою хату, себто розмальовують її, найчастіш молодиці, рідше — молоді дівчата; трапляються, що й жінки дозрілішого віку прикрашують свою хату мальованням, а по селах, де мальовання переводиться або вже геть перевелося, славу вмілих виконавиць нераз мають старезні баби. Щоб до малювання бралися чоловіки, трапляються дуже нечасто.

Селянки - художниці здебільша зовсім неписьменні, ніде не вчилися, рідше малописьменні. З молодих дівчат цікавляться й малюють тії, що або Н трохи до школи не ходили, абож училися дуже недовго, одну зиму, папр. Хто закінчив школу — не малюю зовсім і не цікавиться тим малюванням.

У виборі фарбовий, як і в заміні одного роду фарб на інші, українка - малярка лишаються вірна давнім традиціям українським: по глухих селах, загублених десь у степу, далеко від міст — так мов би ми вглиб давніх часів віддалялись — бачимо, як українка вживаю па свою малювання різнобарвних глин; а їх українці віддавна собі вподобали. Абож вона даю свою барвисте мальовання рослинними фарбами, соком з трав, ягід або квіток. І подібно, як пізнішими часами в XIX ст. у грипі килимах ніжні рослинні фарби замінено на яскраві анілінові, так само і в малюванні анілінові фарби мало не зовсім витиснули й рослинні, і фарби з різнокольорових глин (земляні фарби) по селах недалечко міст.

Є тепер села, де один ґатунок фарб витискаю інший; цей переходовий момент дає, мальовання мішаних фарб: глиняних, рослинних і анілінових (Капулівка, Олександрівка)[1].

І як на гаптування золотих та срібних ниток уживано, так для мальовання по деяких селах користуються з бронзоного золота та срібла. Та хоч би яких фарб уживала українка - художниця на Дніпропетровщині, вона здебільше з кольорової плями виходить, а не з лінії, а кольорові плями залежно від різних фарб дають різні ефекти мальовничі: то блідоніжні кольори, виконані соком З ягід або квіток, то інтенсивні й разом з тим лагідні барвні ефекти глини, то мальовання, що вбирають очі яскравими ефектами аніліну, а сполучення їх із золотом і сріблом бронзи справляє, вражіння дивовижної розкоші. Поминувші ці відміни в самій силі, соковитості кольорової плями, мальовання дає велику стилістичну різноманітність у різних художниць. Це залежить від неоднакового готування фарб, різного сполучення їх, од відмінності! в інших технічних способах.

Одна видобуває, в аніліну тільки фарби тьмяні, — інша доходить ефектів, що наближаються до tempor’i! (темпори).

Одна, глиняних фарб уживаючи, дає площі заспільної заливи, — інша, працюючи з аніліном, дає ніби ефект моделювання, накладаючи мазки згущеної фарби.

Одна, працюючи пензликами, щіточками, дає мотиви з контурами цілком означеними, — інша, працюючи ганчіркою замість пензлика, дає суто імпресіоністичні кольорові плями з химерними контурами, з невиразними обрисами.

Одна, вживаючи бронзи, немов би золоті та срібні бліки поміж інших кольорових плям укроплює, — інша дає великі золоті й срібні поверхні, вкриваючи ними вже забарвлені мотиви.

Одна, по ґрунту стіни працюючи, дає мазки широкі, вільні, що наближає їх до монументального малярства, — інша, працюючи на папері, дрібно, ретельно всі деталі розроблює, дає за малим не мініятюрову техніку.

Одна трактує рослинні мотиви, як форми геометричні з необразотвірним кольоруванням, інша дає мотиви, що в них легко пізнати живу квітку романчика, гвоздик, троянду натурального забарвлення. Звичайно селянка - українка, по білому, невтральному тлі малюючи, користує 3 усієї своєї налети для кожного мальовання і тільки зрідка трапляються такі, що свідомо обмежуючи пістряву різнокольоровість, з цілої своєї палети дві-три фарби вибирають і ними дають усе мальовання. Коли ж працюють на кольоровому тлі, це тло визначує вибір фарб.

Палета, звичайна для тих, що аніліновими фарбами працюють: зелена, червона, рожева, синя (фіалкова) й жовта.

Малюючи глинами, вони вживають глини білої, червоної та глини жовто - цинамонових відтінків.

Тим часом як анілінових фарб уживають тільки в чистім вигляді, працюючи глинами широко практикують змішування[2].

Змішуючи червону глину з білою, мають рожеву фарбу.

Змішуючи червону глину з сажею або товченим деревним вуглем, здобувають бурі відтінки.

Змішуючи білу глину з сажею або деревним вуглем, здобувають фарбу сіро-синіх відтінків.

Зелену фарбу, працювавши глинами та рослинними фарбами, здобувають із бур'я нового соку, най частіш — пасльону.

Рослинні фарби добувають, вичавлюючи сік із ягід та квіток:

З вишні, шовковиці, кручених паничів, царської борідки, сояшникових пелюсток.

Селянки, що працюють рослинними фарбами, вживають і глин.

Глину розтирають звичайно на порошок і розводять у черенках на воді.

За зв’язну речовину і для анілінових фарб, і для глин править жовток яйця, часом молоко.

Пензлики (щіточки) па малювання селянки роблять самі, найчастіш із лошачої шерсти — жмут її вони прив’язують до палички. Коли накладають фарбу на ширші смуги (напр., підводячи), то користують з більших купованих щіточок - квачів. Іноді замість щіточок уживають ганчірочки — нею дають кольорову пляму, найчастіш — пляму квітки.

З допомічного приладдя вживають: шнура, пофарбованого деревним вуглем; ним відбивають лінії облямовання, з нього таки роблять штучний цнркель, що ним відзначають лінію кола; на це саме вживають інколи округлої посудини.

Зрідка, а все ж доводилося натрапляти на вживання трафаретів для мотиву рожиць різної подоби; ці трафарети селянки теж роблять самі, вирізуючи їх з картоплини.

Оце — те нескладне приладдя й нехитрі фарби, що, ними послугуючися, творча сила українки - селянки доходить часом чарівних мальовничих ефектів на стінах своєї хати, уміло корнстуючи з того прегарного ґрунту, що дають ці стіни, побілені зокола Н усередині.

Звичайно фарби мальований в хаті виблискують своєю свіжістю, бо його поновлюють здебільше 4 рази на рік: узимку, напровесні, в початку літа й восени (на різдво, Великдень, зелені снята й покрову).

Примітки[ред.]

  1. Тільки ж помар, села, де 6 не знайшлося мальовання, виконаного фарбами з глин; вживають їх звичайно й далі щонанбідніші селянки, не маючи за що купити фарб з аніліни.
  2. Знаю тільки одну майстриню, що працюючи аніліном, користує з змішування, щоб мати бажані тональності.