Настінне малювання українських хат. Зошит 1. Дніпропетровщина/Мальовання на стінах усередині хати

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

III. МАЛЬОВАННЯ НА СТІНАХ УСЕРЕДИНІ ХАТИ.
(Барвисте мальовання — частина внутрішнього оздоблення хати).

Але головне мальовання — всередині хати.

Це барвисте оздоблення внутрішніх стін цілком гармоніює з рештою оздоб української хати, з національними вбраннями українців, де домінує замилування, любов до взірної барвистості!.

За цю любов до кольорових ритмів в українців свідчать нам пам'ятки їхньої народньої творчости всіх часів, за ню каже нам і сьогочасна їхня мистецька творчість.

Господарські форми, заступаючи одна одну, спричиняються до того, що одні ґатунки продукції заступають інші, але суть своєї творчости народ переносить в усі форми її вияву.

Свою любов до барвистої взірности українка - селянка виявляла давніше в мальовничих візерунках килимів та в квітчастих тканинах, що їх ткала, у вишиванках, що вишивала, у писанках, у посуді, в кахлях, що розмальовувала; а тепер, коли ця форма творчости вимирає, виявляє й далі оту свою любов у барвистому розмальовуванні хати.

Коли домашнє господарство було замкнене в собі, ткані килими вироблювано мало не в кожній родині, вони 63'ли потрібні всім.

Такі оздобні, з кольоровим тлом, переважно жовтим або чорним, З букетами квіток, що лягали по ньому, правильно черговані, лагідними барвистами плямами, багато вільного, незановненого поля залишаючи, — вони висіли на стіні над ліжком, ними часом завішувано вікна та лави застелювано.

За тієї таки форми господарства хатні стіни оздоблювано й іншими виробами наших селянок, а саме — вишиваними рушниками; вони давали переважно червоні й чорні (або сині) плями нзорів на білому тлі полотна, і їх удозвіль вішано над вікпамн, понад дверима, на покуті над образами та по вільних межистінках.

А великі поверхні печі, що забирає чималу частину хати, визначалися своїми барвистими рельєфними або мальованими кахлями; їх виробляли або самі господарі, абож звичайні ганчарі.

Коли ж підо впливом економічних умов форми домашнього замкненого господарства на селі почали заступати форми грошового господарства (напередодні XX ст.), це хатнє доморобництво почало вимирати, а любов до барвистої взірности не вмерла; не вмерла й потреба виявляти її в своїй творчості; тоді до помочі стало малювання, що й дешевше і менше часу на нього доводиться витрачати, а тим часом дає всі можливості виявити малярські вподобання. Барвисте мальовання під килим заступило собою тканий килим: мальовання над дверима, понад вікнами, в покуті та по вільних межистінках почало заміняти вишивані рушники; мальовання печі замінило мальовані кахлі. Композиція цього мальовання, стилістичне його трактування, певні технічні засоби, що з них користуються селянки малюючи, показують, як тісно зв’язана ця форма творчості! з формою, що її вона заступила, З усією мистецькою творчістю народу українського, і як часто в творцеві - художниці живуть ще традиції ткалі й вишивальниці.

У внутрішньому оздобленні хати мальовання не є щось відокремлене, несподіване; композиційно воно тісно сполучене з речами вжитку, що становлять частину цього оздоблення, як і З речами суто-декоративного, оздобного значіння, даючи з ними одну кольорову гаму.

Ця гама рожево-червоних і жовто-цинамонових відтінків, у сполученні з зеленим або чорним на білому або кольоровому полі, об’єднує в одну цілість композиційну:

1) барвисте мальовання;

2) вишивані рушники (табл. XI, XXI, XXVII);

3) вишивані простирала, пошивки (табл. XXIII, XXIV, мал. І); 4) національні вбрання українські;

5) фарбовані рядна, що ними застеляють постіль і під при комині (табл. XIV, XX, XXII, XXX, XL, XLII), а так само ткані килими, якщо вони ще є, (табл. XIV);

6) скрині, де по зеленому по.1ю дають орнамент, головно — в червоних тонах;

7) мисники, вміщувані в межистінку коло дверей; барвисті самі, вони правлять за сховище для мальованих ганчарських виробів; на мисники становлять звичайно найкращі з цих виробів, що в них цінують не самісіньку їхню корисність, а й мистецьку вартість; мисник з посудом — це ті ж таки тональності червоно - жовтих відтінків;

8) вироби селянок з пофарбованих стружок та різнокольорового паперу, що букетами квіток або мережаними смугами чи стрічками вішають їх для окраси на покуті, на комині, по сволоках.

До цієї кольорової гамм, безперечно, належить і та жива зелень ( клечання, май ), що нею селяни часто заквітчують свою хату, З весни (зелених свят) почавши — аж до глибокої осени. Нони плетуть з неї вінки, гірлянди і обвішують ними стіни (табл. XXVII); окремими гілками окрашають вікна і розставляють но всій хаті; зеленню таки вистилають і долівку. Часом стелю або стінки обвішують невеличкими пучками засушених квіток; vci вони рівно зібрані й порозвішувані в повному порядку (табл. XV).

В усіх оцих продуктах творчости української, де виявляються народні мистецькі вподобання, ми раз-у-раз бачимо замилуванню у барвистості, любов до взору, до кольорових у зірних ритмів.

Щождо форм виробництва розписів, то здебільша це є доморобництво, що важить на власний ужиток. Господиня сама розмальовуй свою хату, і це мальованпл цілком її задовольняв (так діються по селах Капупулівка, Олександрівна, Кам’янське, Благовіщенка. Миколаївка та і ній.).

(у села, де виріб мальовання набував якоюсь мірою форм доморобного ремества.

Поряд господинь, що розмальовують самі но свої хати, е, се ляпки, що за певну плату розмальовують хати чужі. Це — або художниці, що зажили особливої слави своїм мальованням, абож дуже вбогі селянки, що для них плата за виконане мальовання є, певна (недорідні роки) в Петриківці цілі родини працювали коло цього малювання і багато відвозили його на сусідню врожайну Полтавщину, де обмінювали на борошно. Отже, у великому селі Петриківці (25000 ж.), з його жвавими базарами й велелюдним річним ярмарком, настінне мальовання, що було тут 15 років тому, тепер остаточно поступилося місцем для ще приступнішої форми — мальовання на папері, що його може мати кожен, хто забажав ним прикрасити спою піч. І справді, па роботу петриківських селянок доводилося направляти в селах за ЗО — 40 верстов під Петриківки.

Поряд сіл, де мальопанпя дуже поширене, можна тепер знайти й такі, де ця форма творчости народньої вже геть зникла; там мальовання витиснули фабричпі вироби. Це бачимо по тих селах, що лежать близько міст. Села ції, колись багаті на мальовання, ледве пам’ятають за них тепер, і тільки зрідка можна знайти в них відгуки колишнього малярства на стінах усередині хижок, повіток — нежилих будівель, де даються вже не цілі композиції, й окремі мотиви, без жадного композиційного зв’язку, нашвидку зроблені, бідні на барви.

Є кілька сіл, де мальовання перебупає н процесі запинання, і в них ми можемо спостерігати, як саме отой процес одбувається: мальовання виводиться спершу в центрі села, в осередку, де живуть заможніші люди, що частіш бувають у місті, де вони купують міські фабричні вироби; довше задержується мальовання по сільських окраїнах, де живе бідніша частина людности — ці мусять удовольнитися продуктами власної творчости, щоб окрасити своє житло; та поволі мальовання і в них заникає, найдовше затримуючись аж у краї села, у тій його частині, що знана під назвою «кут» і що часто й територіально буває відірвана від решти села (Покровське, Олексіївна, Шолохове).

Часом мальовання швидше завішає тоді, коли майстрині - виконавці, що їхня умілість, зацікавлюючи, підживляла любов до малювання, покидають рідне село: або йдуть на виробництво до міста, абож виходять заміж у сусідні села.

Мальовання дуже поширене в тих селаї, де традиційна старовини взагалі задержується довше, де співають іще старовинних пісень, давні звичаї збереглися, національні вбрання задержалися в найбільшій своїй чистоті. З таких сіл найвизначніші: село Капулівка (Криворізької округи); сюди таки можна залічити села Олександрівну (Криворізької окр.), Авули (Дніпропетровської окр.). Серед мальовання по цих селах подибуймо найрідші зразки; вони дають нам змогу встановити зв’язок наступності! поміж цим родом, формою народньої творчості! і іншими її формами, що на них можна простежити, як еволюціонували мистецькі форми орнаменту.