Наша пісня (1917)/Пісня наймита (Гей нїкому так не горе)

◀ Тюрма за волю

Наша пісня
Пісня наймита
(Гей нїкому так не горе…)
(музика Остапа Нижанковського
слова А. Ґн.)

І шумить і гуде ▶

• Цей текст написаний желехівкою.
• Інші версії цієї роботи див. Пісня наймита

Вецляр: Видавниче т-во ім. Б. Грінченка, 1917

Пісня наймита.

На нуту: «Течуть річки кервавії до самого Віднї».

Marciale.

Списав Остап Нижанковський.

$\relative c'' { \autoBeamOff \omit Score.BarNumber \hide Score.MetronomeMark \numericTimeSignature \key c \minor \time 4/4 \tempo 4 = 126 g4 c c c | c bes a g | g g d f \break \hide Score.Clef \hide Score.KeySignature ees(d) c2 \time 6/4 c'2 ees2 d4 c4 | d2 c r } \addlyrics { \override LyricText.font-size = #0 Гей нї -- ко -- му так не го -- ре, Як най -- ми -- ту то_- -- му, як най -- ми -- ту то -- му. }$

Що виробив свою силу
Сам не знає кому. (2)

Люди ним ся наробили
А навіть без плати; (2)

Де виробив свою силу,
Не знати, не знати. (2)

В ріднім селї наробив ся,
Лихо му платили, (2)

Хіба тільки одежинов,
Що вже ізносили. (2)

Та деж твоя, наймиточку,
Та деж твоя сила? (2)

На багацьких нивах-полях
Там мене лишила. (2)

Слова А. Ґн.