Перейти до вмісту

На крилах пісень/Кримські спогади/Негода

Матеріал з Вікіджерел
На крилах пісень
Леся Українка
Кримські спогади
Негода
• Інші версії цієї роботи див. Негода Львів: Товариство ім. Шевченка, 1892
5
Негода.

В темний вечер сижу я в хатині,
 Буря грає на Чорному морі…
Гомін, стогін, квиління пташині,
 Бється хвиля, як в лютому горі.

Там на березі мріє кілка́ми
 Мо́рський чо́вен розбитий, нужденний,
Наче звір, що в пустині піска́ми
 Його вихорь засипав південний.

Мов у неба ратунку благають
 Ті останки сумні́, нещасливі,

А з туману на них набігають
 Грізні, люті вали́ білогриві.

Вдарить вал і гукне́, мов з гармати,
 Скрізь по бе́резі гук залунає;
Хоче море човна розламати,
 Трощить, ломить, піском засипає.

Сильне море! нащо стілько сили?
 Тілько стогін відповідь на неї.
Краще-б хвилі вже разом покрили
 Тую здобич потуги твоєї.

Коли ж треба тобі, сильне море,
 Десь подіть свою силу напрасну, —
Обернись на се поле просторе,
 Затопи сю країну нещасну!

Як розбитий чове́н безталанний
 Серед жовтих пісків погибає,
Так чудовий сей край богоданний
 У неволі в чужих пропадає.

Наче кінь степови́й, вільний, дикий,
 Що в пісках у пустині вмірає:
Захопив його вихорь великий,
 Кінь упав і в знесиллі конає.

В ньому серце живеє ще бьється,
 В ньому кров не застигла живая,
А над ним вже кружляє та вьється
 Птаства хижого чорная зграя;

Рвуть, хапають, їдять та шматують
 При наже́рнім та лютім ячанні,
І крівавеє тіло батують,
 Що тремтить при останнім сконанні.


Сильне море! зберися на силі!
 Ти поту́жне нема тобі впину, —
Розжени свої буйнії хвилї,
 Затопи сю нещасну країну!
 Евпаторія.