Нова школа соціяльного виховання/Соціяльне виховання

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нова школа соціяльного виховання
Софія Русова
Соціяльне виховання
Катеринослав: Українське видавництво в Катеринославі, 1924
Нова школа
соціяльного виховання.
 
I.

Що-далі люде живуть упорядкованими громадами, то все більше вони відчувають велике значіння громадського життя для кожного окремо взятого громадянина, для кожної окремої особи, бо все ширше громадське життя захоплює людину та задовольняє її ріжноманітні потреби й вимоги. В давноминулі часи люде або жили самітно в печерах, або об'єднувалися в невеличкі родинні гуртки, що блукали з краю в край, відшукуючи собі поживу серед рослин або виходючи на лови за диким звірем. Ці невеличкі гуртки потроху перетворюються в більш міцніші колективи для охорони себе від того чи иншого ворога, будь то хижий звір або дужче вороже сусіднє племя. Більші колективи закладалися подекуди тимчасово виключно для захисту або для захоплення яких просторів. Але з розвитком культури такі громади більш усталювалися, ставали певнішими, починали ставити собі завданням не лише оборону та захист громадян, а й краще упорядкування самого життя на грунті спільної праці, спільної організації, при якій кожна людина могла знаходити для себе найкращі умови життя, спочатку лише матеріяльного, а пізніше й духовного. Довгий час в таких державних колективах окрема особа занадто підпадала владі держави; деспотична влада перших державців дозволяла собі цілком підпорядковувати людину, робити її власністю держави й витворювати з неї військове або адміністративно знаряддя. Громадянство перетворювалося на покірну череду, що за добру пашу цілком корилася чабанові. Але потроху ширилась освіта, підносилась людська свідомість! Рвалися кайдани, один по одному скидалися ланцюги рабства, поневолення, і на державному терені виступали люде, а не раби, не невільники, а люде з вільною думкою, з вільним серцем. Замісць державного абсолютизму повстало організоване громадянство, замісць неволі та занедбання всяких людських прав повстала повага до особи і почався вільний розвиток особи людини в усіх її ріжнородних нахилах та здібностях. Громадянство потребувало робітників задля нового складу життя. Але кайдани поневолення не так легко скидаються, вчорашні раби не можуть одразу перемінитися на вільних громадян, тай колишні несвідомі отари людей не стають одразу свідомим громадянством. Для такої великої зміни потрібний не тільки час, що завжди посуває наперед розвиток громади й особи відповідно вимогам творчого життя. Потрібне виховання, що тільки й має змогу дати нам нове громадянство, складене з справжніх громадян, з робітників того творчого життя, що, не спиняючись, веде нас з одного еволюційного щабля на другий, витворюючи все кращі форми життя.

Під час великих моментів життя, що їх ми нині переживаємо, коли рвуться всілякі кайдани, падають престоли, знищуються старі божки, перед нами має один прапор, на якому яскравими літерами виписані слова: Визволення людини і народів! Навкруги нас лунають великі стародавні гасла, які людність змагалася в ріжних формах осягнути в реальному житті: Братерство, Рівність, Воля. Краса моментів цих невимовна! Але і страх великий. Зпоза прапора визволення людини виглядає малпа-горіла, старий чоловік-звір, що намагається використати мент для свого панування. Разом із гаслами братолюбія чуємо стогін пригноблених, страшенний роспачливий галас війни, кріваве братовбивство. Ще не бачимо ані громадянства, ані громадян; бачимо нові форми вільного життя, але хто з них перший скористає: чи старий чоловік-звір, чи новий духовний чоловік-реформатор життя, творець духовних скарбів? В такий переходовий час велика відповідальність падає на свідому частину громадянства: вона мусить для потоку волі поробити греблі, перекинути мостки від усього доброго, що витворила людність на своєму терновому шляху до волі, до нових соціяльннх підвалин, що на їх має будуватися нове, вільне громадське життя. Вони мусять всі зусилля звернути на виховання громадян і в першу чергу — на виховання дітей. Колишня мертва, формальна, лицемірна школа мусить впасти, а на її руїнах має утворитися, народитися нова, живуча й життєва, правдива і весела школа праці, школа соціяльного виховання, збудована на пошані до особи і розумінні громадських обов'язків кожною дитиною, кожним учнем нової школи.

Ця робота перебуває в суспільному надбанні в США, тому що вона була вперше опублікована за межами Сполучених Штатів (і не опубліковувалася в США впродовж 30 днів) і була вперше опублікована до 1989 без дотримання формальностей в області авторського права США (поновлення і/або повідомлення про авторське право), а також вона була в суспільному надбанні в її країні походження на дату URAA (1 січня 1996 для більшості країн).