Нотатки мандрівника/В Парижі „харашо“
| ◀ Німецька допомога франшузько-чеській залізниці | Нотатки мандрівника В Парижі „харашо“ |
Музей Інвалідів ▶ |
|
Сумна, зелено-сіра Німеччина лишилася ззаду. Її змінила сонячна, „весела“ Франція.
Хоч ще й не все прибрано і не все заглажено, хоч ще скрізь рівчаки, кучугури від колишніх шанців та зруйнованих кам'яниць — наслідків не так давно минулого світового бойовища, але краєвиди Франції мимохіть навівають українську пісню гаїв, степів, ланів.
Пахне „Гоголем“ і „Полтавою“, тільки замість „тиха украинская ночь“
„Весела Франція вночі,
бо стогнуть вдень там сукачі…“
Імпровізацію залишимо нашим поетам…
Веселий і прекрасний Париж.
Не дарма-ж він став синонімом краси всякого міста чи куточка, що претендує на красу. Не дарма на цій красі спекулювали цілі віки й для захисту його розпалювали навіть кам'яні серця; не дарма в нім самім п'ятисотлітня будівля „Нотрдам“ („наша дама“ — так звуть парижани „матір божу“) за всі часи революції не згубила й сантиметру шкла чудових орнаментованих вікон.
Ця зовнішня краса Парижу з оздобленими будинками, зі розхожими вулицями, з бульварами, садами, басейнами, парками, статуями, та мережаними лихтаревими стовбами… Все це схоже на чудово прибрану кімнату смаковитого знавця мистецтва.
Париж захоплює приїжджого глядача, він втягує в себе кожного, хто має вільний час, хто не потрибує міркувати про завтрашній день…
Не даремно російська буржуазія мала собі Париж за постійну резиденцію, за місце розваг і втіхи…
Він дасть таким все, що потрібно.
Не на вітер вигадана балаганна пісня „петрушок“:
„В Париже, в Париже, в Париже харашо!
Нам с тобой, Ванюха, побыть там не грешно!“
Тепер російську буржуазію замінила американська.
Світова війна дала можливість непосидючим американцям побувати в Парижі, а заборгування Франції Америці сприяли щільнішому зближенню кредиторів з дебіторами. Тому не дивно, що Париж пристосовується до смаку американської буржуазії. Вона заповнює всі готелі й вільні кватирі, вона заповнює всі кабаре, „Раї“, танцюльки. Правда, американці не дуже намагаються пристосувати себе до французьких звичаїв і мови — зате Париж пристосовується до них. Поволі він американізується, починаючи від звичок аж до мови…