Нотатки мандрівника/Демократизм і Жанна д'Арк

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нотатки мандрівника
Ол. Досвітній
Демократизм і Жанна д'Арк
Книгоспілка, 1929
ДЕМОКРАТИЗМ І ЖАННА Д'АРК.

Як багате французьке, а Паризьке зокрема, робітництво на минуле своєї боротьби, так воно бідне матеріяльно, як в кожній країні, що поневолена капіталом. Так само, як і в Німеччині, робочий люд затиснуто в рямці машин, що витискують з нього прибутки. Ріжниця лише та, що там його одверто затиснуто в поліційні пазурі, тут-же ці пазурі прикрито демократичною мантією. Протягом десятиліть цей демократизм створив традиції і в'їдливою бактерією труїв організм, психологію громадян. Оскільки психологія Німеччини не давала змоги не лише робити, а й думати, — тут психологію „демократизм“ спрямував у бік думання й балаканини, але не більшого. „Можеш собі говорити, що хочеш, а чи буде тебе хто слухати — инша річ“.

Тому не диво, що французи надзвичайно чемний, балакучий нарід, готовий до послуг, що й казати, джентльмени, дотепний слівцем, та веселий. Цьому сприяє і сама природа Франції, цьому сприяє „демократизм“…

Не забудьмо, що до Франції кожного року затягається силу робочих рук з-по-за Франції, без знання мови, звичаїв і, таким чином, звязку з місцевими.

Проти церкви Августина, що на розі бульвара Malsherbes і вулиці de Zabord стоїть пам'ятник (робота ГІ. Дюбуа) Жанні Д'арк.

Сидить вона собі на конику, розкорячивши в стременах ноги, і веде за собою армію, щоб врятувати Францію… Правда, замість війська, ззаду настобурчилась церква, проте духовенство французьке сповнене втіхи: — воно віддало честь святій Жанні.

Хоч історики кажуть, що вона яко єретичка і була тим духовенством засуджена і спалена в Руані, та проте французькі попи зробили на пам'ятникові напис:“

„Замучена Її невинно спалена англійцями“…

Це під боком академії, у істориків…

Не вони-ж винні — лише англійці…

Чудасія…

Жінка, що колись врятувала Францію… має пам'ятник… Це-ж алегорія для жіноцтва… Адже не даремно найкращі художні речі луврського гатунку, починаючи од революцій „за свободу“, ототожнюються з жінкою… Франція свято зберігає цю пошану, жінку звільнено в громадськім житті навіть од турбот виборчих прав… Правда, їй ще дозволяють працювати нарівні з чоловіками, та зате її звільнено від турбот діставати однакову з чоловіками платню… Вона тільки половину дістає… Зате їй дано волю, як і в Німеччині вільно „приробляти“ собі — „на стороні“…

Нічого не зробиш… Певне такий принцип европейської цивілізації й демократизму…

А письменник Дюшен — дістав премію академії за художній роман „Таміла“, в якім він виявив страшенний побут, безправство мусульманської жінки Сходу…

Хто скаже, що тут якась „неув'язка“ між жіночим питанням і виборчим правом, або між Жанною д'Арк і написом на її пам'ятникові?..