Нотатки мандрівника/Плакат

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ПЛАКАТ.
На розі робітничого району — робітничий клуб… Умови капіталістичного ладу примусили цей клуб утворити під виглядом легального бару — пивниці. У двох невеличких кімнатах завше повно робітників, особливо вечорами, коли „безробітних“ доповнюють ті, „що пошабашили“ й тут у передній половині „клубу“ шматком хліба та ковбаси з кухлем пива заморюють свій голод денний.

Проте, в задній частині пивниці молодь розбилася на купки. Частина лагодить прапори, що тут-же складено в кутку, частина розкладає нові плакати, листівки, розподіляють прапорці, марки Модру, частина розважливо воює в шахи, а невеличка кучка диспутує про події дня…

„Господар“ справно задовольняє товаришів, які теж допомагають господареві, через що він встигає побігти й до задньої кімнати порадити, як лагодити прапори, розподілити плакати, модровські марки…

На перехресті вулиць спокійно походжає поліцай. Постійно доглядає порядку в цьому районі і чомусь саме цього перехрестя.

Йому певне муляє великий плакат Леніна, що на ввесь зріст стоїть, перегнувшись у бік руки, якою вказує вперед…

Час від часу плакат хтось зриває…

Але другого ранку знову стоїть великий ватажок, немов чудо, що його ніяким чином не знищити.

Ленін завше тут своїм зважливим рухом вказує робітникам — „на барикади“.

Лассаля, Лібкнехта, Енгельса, Маркса, дбайливою рукою заведено в рями й вони прикрашають стіни другої кімнати клубу.

Пара чудесно виконаних карикатур з пап'є-маше на мілітаризм і володарів постійно висять в кутку між шахвами… Тут тепло, приємно… Робітники сподіваються добути собі кращий клуб. Бо-ж мешкань для того є досить. Правда, там зараз розважаються, там гуляють… але… Гамбург вже навчився на страчених жертвах, як треба здобувати…