Перейти до вмісту

Нотатки мандрівника/„Жіноче питання“

Матеріал з Вікіджерел
Нотатки мандрівника
Ол. Досвітній
„Жіноче питання“
Київ: Книгоспілка, 1929
ЖІНОЧЕ ПИТАННЯ.

В Гамбурзі постійно не менше як тридцять тисяч безробітних робітників… Чим вони живуть?..

Юнакові всього 24 роки. Він тендітний, блідо-зелений… Він має батька, вже діда, не здатного до праці, теж колишнього робітника, якому пощастило дожити до 54 років… Більше він нікого немає… Мати, сестри, брати померли… бо вони жили в цих кварталах, бо вони завше були робітниками…

Він і батько безробітні… Перманентно… Животіють тим, що він має роботу раз на тиждень і дістає 80 пфенігів… з цього живуть… Правда, батькові дають у їдальні раз на день юшки з-під квасолі… Січень місяць… Артур в літньому жакетику, теплого у нього нема.

Він наш проводир по Гамбургу.

Артур з батьком характерні особи для тих 30.000 перманентних безробітних.

Не диво отже, що в Гамбурзі були жорстокі й отчайдушні смертельні бої робітників — за владу рад.

Цікава жіноча шарада:

„В який спосіб живе дівчина в обставинах Артура, або коли навіть вона має роботу й дістає за неї 40 марок місячно при умові, що сім'ї нема, а має батька й матір?!..“

Що вона повинна робити? Де порада для неї в стані голодного холодного жаху?

Чи дивним буде після цього, що Гамбург давав найбільше за всю Німеччину проституції, що робітничі квартали Гамбургу десятиліттям створили в себе в закутках комірчин кімнатки повій… що в Гамбурзі саму Sant Paule що-ночи запружують тисячі бідачок, що мусять заробляти тілом?

Хіба диво, що пивниці, кафе, танцульки повні дівчатами — зовсім на вигляд не професійними проститутками, але які мусять десь якимсь способом заробляти — йти на явну неминучу загибель — сифіліс, і розповсюджувати венерику навколо себе…

Не диво й те, що різні національні торговці жіночим тілом осіли тут не з учорашнього з своїми вертепами, пивницями, ресторанами, танцюльнями, поширюючи свою агенцію через порт на цілий світ.

Не диво!

Японські, китайські, грецькі, італійські, англійські притулища складають цілі вулиці. Найзаконнішим чином, геть аж до листівочної реклами вони закликають до себе охочих.

Европеїзовано, взаконено й під захистом монархо-соціял-демократичної влади… Бо иншого рятунку немає. Або здавай позиції робітничій класі, або рекламуй проституцію, бо хазяї капіталісти мають із того зиск.