Нотатки мандрівника/Повії

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ПОВІЇ.

Всюди на вулицях, в їдальнях, пивницях, кафе, ресторанах, театрах — сила жінок. Не дивно, що їх сила, а те, що вони так марнують час… Чемні, навіть не нафарбовані — дивно. Невже-ж тут так багато ледацюг, що животіють на засоби своїх чоловіків, і тиняються від нудьги всюди, де тільки може ступити людська нога?

Але це так здається… Навсправжки це не ледащицім — це теж перекупки, комісіонерки, та торговки — але власним тілом… Повії.

„Чесні“ жінки своїх чоловіків — ото, бач, в проходці з собаками на ремінця їхня розвага, під час відсутности „дружин“…

Чому така сила проституції?

Умови буржуазного ладу, що творять паразитів і безробіття, породжують, з одного боку, величезну касту зогнилих бахурів, з другого дають простір до проституції — до шукання заробітку власним тілом.

Усе це гнойовище спекуляції і розпусти, що животіє на тілі Німеччини, викрив і викриває своїм талановитим пензлем великий німецький художник Георг Гросс.

У своїх малюнках, які може й є незрозумілі для де-кого, хто не знає німецьких обставин — Грос, Шліхтер і ціла генерація молодших художників, малярів, викривають паскудство буржуавного ладу та Його побуту.

Тому не дивно, що уряд завів нові артикули закону про малярів. Він садовить їх до тюрми, штрафує на десятки тисяч марок, конфіскує малюнки, через поліцію заводить контролю над тим, що вони малюють, і силою них махінацій намагається задушити їхню творчість.

Проте цей герць між урядом і малярами не спиняє їхньої роботи. Вони у своїй творчості ще запальніше відбивають класові взаємовідносини, що існують в Німеччині, допомагаючи робітництву викривати паскудство і комедіянство гнобителів та їхніх льокаїв—соціялзрадників.