Нотатки мандрівника/Поет зідхає
| ◀ Торгівник вчений | Нотатки мандрівника Поет зідхає |
Музейні „цінності“ ▶ |
|
Коли вам остогидне така Прага — їдьте потягом хоча-б у Черемушино, де перед вами розгорнеться український краєвид, хоч і без Дніпра, так з чеським „Дінцем“ покрученим по зелених луках змійкою, з млином, соснами і взагалі всім тим, чим багата Київщина.
Такі місця люблять поети. І справді — ви таки там здибаєте поета, та не якого будь, а колишнього українського революційного поета-велетня.Дивиться він, бідачисько, на цей краєвид із своєї холодної мансарди, ллє гіркі сльози за рідний край, шле громи й блискавиці на нещасну долю, що загнала його сюди, а не до Дніпра… ридає над „Журбою“ що колись обіймалась з „Радістю“ і пойнятий тугою за рідними степами, весіннім пташиним льотом — пише казочку для „Івасика-Телесика“ про „гуси, гуси, гусинята…“
Згадуєте ви чеського поета Махара, що став інспектором армії і думаєте: „Кому з них краще?“
Шкода старого, що заплутався в сітях колишніх „інспекторів“ з поетів і инших „близьких приятелів“… І ніяк не виборсається… А він таки, слово чести, не хтів бути інспектором…
Ей-га! — Як казав гуцул, згадавши в салдатчині про рідні верхів'я, осяяні сонцем.