Нотатки мандрівника/Розважаються
| ◀ Журналіст у Зоопаркові | Нотатки мандрівника Розважаються |
Ляйпціг. Друкарня… Гох! ▶ |
|
Передріздвяні тижні для Гамбургу — повні розваг і веселощів.
На майдані побудовано ціле містечко розваг.Дерев'яні конструктивні будівлі перемішалися з ташевими, брезентовими. Американські електро-санчата, різного роду каруселі, петрушки, маріонеточні піддашки, манежі для їзди на конях, віслюках, тіри, „безпрогришні“ лотереї, дитячі іграшки, гарячо-ковбасні пивниці — все це кільканадцятьма кварталами розлізлося по вулицях. Електричне сяйво заливає це тимчасове містечко. Десятки тисяч люду гойдається, сновиґає тут серед різних див, втопляючи свій гомін в різноголосому реві музики, що несеться від кожного піддашку, кожної будови, кожної катрашки й таші.
Загальний гам веселої музики переходить до натовпів. Публіка регоче, скиглить, пищать жіночі голоси, од лоскоту під пахвою чи ущіпку за ногу, п'яними пельками, мов коні, регочуть чоловіки.
Натовпи посуваються від одного піддашку до другого. Он компанія розсілася на каруселі й скаженим вихорем понеслася в колі… Задоволені пики, безглуздий регіт, — старі й малі. Ось вже літня дама дотягла врешті по зворотних східцях догори, що рухливими ступенями тягнуться вниз — підобгала спідницю, сіла в корито: прожогом несеться з стометрової височини вниз… Дама ахкає, весело сміється, обтріпуючи спідницю.
В манежі аматори їзди під ляски батогів стрибають на змучених конях у сідлах, уявляючи себе вершниками, жокеями… Але десять кол і коні спиняються — їздців замінюють инші, що не шкодують 10 пфенігів.
Дивним здаються всі ці розваги для дорослих, а задоволені фізіономії гуляк додають жалю.Розважається міщанство. Робітників нема тут, — їм не до розваг, у них нема часу на це, — бо вони або безробітні, або не мають зайвих пфенігів для цього. Хіба голодним людям до порожніх розваг?
Тисячі дрібної буржуазії, міщанства, сновиґають тут, пустують в мізерній розвазі.
Поліціянти задоволено походжають на перехрестях сумежних кварталів — нарід веселиться, п'є — це радує серце захисника порядку, бо, виходить, не будуть кидати на нього смердючими яйцями.
Кинувши ще раз оком на місце, що омите кров'ю робітників останнього повстання за диктатуру, — можна вже рушати з цього „файного“, архітектурного й технічно удосконаленого міста центру шкуряного виробу, де робітники ходять без черевиків… де 99% робітників мають сухоти…