Німецька наука-розлука
Divide et impera
Як Гречі та Булгаріни пропали,
На їх місця Пихни у нас постали.
З цензурою-кумою обнялися,
Тісніти Русь Дніпрову завзялися.
Бо Русь Дніпрова ще тоді постала,
Як про Москву Європа й не чувала,-
Як ще вона татарином дивилась,
Звичаїв у монгола й фінна вчилась.
Сього гріха Москва нам не прощає,
Над нас киргиз, колмиків прекладає.
Сі рівноправні у Москві народи
Достойні слова рідного свободи.
А ми.. що ми таке?.. народ без мови.
Не дав Бог мови в нас ні козакові,
Ні там, хто над козацтво дике взявся,
Будити сонних земляків завзявся,-
Хто правоти святим огнем палає,
На діло жізні розум викликає.
Не в Києві їх мова, не в Полтаві,
Не на Сулі, та Росі, та Росаві...
В Москві, в Казані, в Дерпті, в Петербурсі
Учитись мусять, мов латині в бурсі.
Як звать самих себе, як розмовляти,
Як земляків на розум наставляти...
У Київський землі, у Древній Русі
По-древньому нехай джеркочуть гуси,
Телята мекають, воли рикають,
А люде рідну мову забувають.
ЇЇ криничини, її живі джерела-
Там, де живе чухна, мордва, корела.
Де весь і меря, перм і чудь з Москвою
Злились під Золотою татарвою.
Бо там німота школи закладала,
Скрижалі жизні москалям писала.
І в тих скрижалях прописала правду-
Завіту предків староруських зраду.
У тих скржалях подала науку-
Нової Русі з древньою розлуку.
Закинув німець мрежі й там ловецьки,
Де помиливсь одважний розум шведський:
Бо divide у старих римлян учився,
У силу й славу хитрощами вбився.
Найбільша ж слава жде в Москві єхиду,
Аби не дав себе спослідить жиду.
1893