облава
| облава |
|
|
Обла́ва, ви, ж. Толпа, окружающая что-либо. Поперед себе вражих ляхів облавою пруть. Нп. Ходить по хатах, а жінки облавою його обступили. Г. Барв. 325.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924