облуплений

облуплений

Облу́плений, а, е. Ободранный. Зна́ють як облу́пленого (кого). Превосходно знаютъ, насквозь видятъ. Мнж. 168.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924