обридати
| обридати |
|
|
Обрида́ти, да́ю, єш, сов. в. обри́днути, ну, неш, гл. Надоѣдать, надоѣсть. Годі обридати, бо все однако не віддам. Полт. Тепер уже не обридатимуть мені, щоб прийшов. Стор. М. Пр. 134.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924