обширь

обширь

О́бширь, рі, ж. 1) Пространство. Земля… ходить круги сонця по великій обширі світу Божого. Дещо. 2) Объемъ. Народню мову не жарт осягнуть усю в її обширі. О. 1861. IV. 34.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924