Ой мала, мала, ой мала, мала перепілонька діти
Ой мала, мала, ой мала, мала перепілонька діти,
Та пішла сама, та пішла сама межи копи сидіти.
Сіла вона си, сіла вона си та межи кіпоньками,
Зажурила сі, зажурила сі дрібними дітоньками.
— Ой що ж бо мені, ой що ж бо мені, мої дітоньки,
по вас,
Коли не маю, коли не маю перепілонька до вас!
— Ой не жури сі, ой не жури сі ти, матінонько,
нами,
Підростуть крильці, підростуть крильці, полетимо ми
самі.
Ой полетимо, ой полетимо попід високі гори,
Не вернемо сі, не вернемо сі до матінки ніколи.
Котре більшеньке, котре більшеньке,
То в пшениченьку скаче,
Котре меншеньке, котре меншеньке,
Сіло собі та й плаче.
— Діточки мої, діточки мої,
Що я буду робити?
Ой що ви такі всі малесенькі,
Не вмієте ходити.
— Ой мати наша, ой мати наша,
Не журися ти нами:
Як ми підростем, то ми ся розлетим
Сивенькими орлами.
