окоман
| окоман |
|
|
Окома́н и окомо́н, на, м. = Оконом. Рудч. Ск. I. 78. Окомани з батогами. Грин. III. 634. Перед паном окомоном били хлопця макогоном. Гол. II. 196.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924