оксамит
оксамит
|
|
Оксами́т, ту, м. 1) Бархатъ. Чорним оксамитом руки вкрила. Чуб. V. 781. У золоті, в оксамиті мов та квіточка укрита, росла я, росла. Шевч. 2) Раст. Aquilegia vulgaris L. ЗЮЗО. I. 112. 3) — кошто́вий. Раст. Thaliatrum strictum Andrz. ЗЮЗО. I. 138.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924