Перейти до вмісту

оник

Матеріал з Вікіджерел
оник

О́ник, ка, м. Нуль. Кон. Ар. 2. Св. Л. 20.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924