опріч

опріч

Опрі́ч, опрі́че, нар. 1) Кромѣ. Опріч сорочки Біг-ма нічого. Ном. № 1527. Сусід близьких нема опріче вас. Г. Барв. 197. 2) Отдѣльно, особо. Опріч людей собі ходила. Греб. 319.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924