осередок

осередок

Осере́док, дка, м. 1) Центръ, средоточіе. 2) Сердцевина (дерева, яблока и пр.). Сумск. у. Сердцевина рога. Вас. 163. См. Середняк. 3) Начинка, фаршъ. Налисник з осередком і без осередку. Жарене порося з осередком. Лохв. у.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924