очучати
очучати
|
|
Очуча́ти, ча́ю, єш, сов. в. очу́ти́ти, чу́чу́, ти́ш, гл. Приводить, привести въ чувство. А бідна княнейка сім рази зімліла… баба не пильнує паню очучати. Гол. I. 90. Хворий лежить як мертвий, а стали терти, то й очутили його.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924