О ти, що в небі там живеш
| ◀ Ледве часом збересь з трудом | О ти, що в небі там живеш пер.: Іван Франко |
Ішов дідько через місто свищучи ▶ |
|
|
О ти, що в небі там живеш
І по своїй вподобі
Одного в небо кличеш к собі,
А десятьох у пекло шлеш —
Лиш на хвалу собі, а не за те,
Що тут робили добре або зле!
Благословлю твою велику силу,
Що в тьмі кромішній тисячі лишила,
А лиш мене до світла піднесла,
Твоєю ласкою вкрасила!
І я тепер, не так, як всі вони,
Великий, ясний світоч серед тьми,
Посудина з твоєю благодаттю,
Ізбранник, божою назначений печаттю.
Я стовп є у твоїй святині,
Скала, що ввік незрушено стоїть,
Я щит, я провідник, я взір єдиний,
Єдиний на ввесь світ!