Отак забути, Боже мій!
Отак забути, Боже мій,
Все наше щастя?! Ні, не смій!
Згадай - ту зустріч і розмову,
Ту мить, - раптову, випадкову!
Згадай - рай перших хвилювань,
Весь світ - чарівних сподівань,
За все, що в нас могло б ще бути!
Отак, зненацька, все - забути:
Зірками вишите рядно
На нас дивилось у вікно,
Й фіранка тихо колисалась...
Так що ж це - сталось?!
Так що ж це - сталось?!
Сталось!
Згадай - любов, весь світ - надій,
Згадай - всі клятви!.. Боже ж мій!
Боже ж мій!.. Боже ж мій!
Кохання, щастя, кожне слово!
Кохання, щастя, кожне слово!
І все - забути?! -
Так - раптово?!
Боже мій!
|
