падати
| падати |
|
|
Па́дати, даю, єш, гл. 1) Падать. 2) Опадать; выпадать. Казав єси, листоньку, шо не будеш падати. Лукаш. Падають у скотини зуби. Грин. I. 16. 3) О перьяхъ, о шерсти: падать, линять. 4) О скотѣ: падать, дохнуть отъ заразы. Як став у нас скот падать, дак нехай Бог милує, як здорово падав. Грин. I. 98. 5) Ухаживать. А коло дитини так і пада, ніби мати. Шевч. 6) Ні сі́ло, ні па́ло. Ни съ того, ни съ сего. Ні сіло, ні пало, дай, бабо, сала. Ном.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924