пайдити

пайдити

Пайди́ти, ди́ть, гл. безл. Везти, удаваться. Ном. № 375. Такому господареві пайдитиме у господарстві. Ном. № 13414. Йому не пайдить на коні, а на воли пайдить найбільш. Кіев. у.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924