Пальмове гилля (1901)/Буває инодї, що сонце кине промінь
| ◀ Немов дві краплї в бурнім морі | Пальмове гилля (1901) Самотою на чужинї «Буває инодї, що сонце кине промінь…» |
Єсть одна гора коло Бейруту ▶ |
|
Буває и́нодї, що сонце кине промінь
В підземную хатину,
Та ледве розжене холодну, мокру сутїнь —
І щезне за хвилину.
Тодї в темницю знов насуне щось імлисте,
Бруднеє, непрозоре…
Отак тепер без вас себе я почуваю,
Кохані, ясні зорі!
Сирийськая весна… На дво́рі жар палючий… —
Душа-ж примерзла, стогне…
Склизька́я те́мрява налїплюєть ся в очі…
Трепещуть нерви… кров холоне…