паморока
| паморока |
|
|
Па́морока, ки, ж. 1) Туманъ. Паморока упала. Вх. Зн. 46. 2) Па́мороки заби́ти = Запаморочити. Г. Барв. 436. Ном. № 6509. Так мені памороки забила оця товкотня, що не тямлю, куди йти.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924