Перейти до вмісту

Пасіка

Матеріал з Вікіджерел


Старий дід-сирота, ні дітей, ні дружини,
Мов чернець у скиту посеред України.

Не в скиту він сидить: бо гуде кругом нього
Від зорі до зорі голосів тихих много.

У трудах молитви совершають святії
І діяння творять неосудно благії.

Загориться зоря, стане сонечко сходить, -
Мов бджола по меду, він по пасіці ходить.

Монастир свій спасенний кругом озирає,
Молитвами його чисте серце сповняє.

Помагає старенькому внучка-сирітка.
Тихо, любо цвіте, мов дубрівняя квітка.

Не скучають удвох, не бояться нічого:
Знають свій монастир да заступника бога.

"Перекликав господь увесь рід наш до себе,
А мене тут зоставив, дитино, про тебе".

Так дідусь до унучки часом промовляє
І на праведну путь сироту наставляє.

"Як знайду тобі пару, дитинко кохана,
Перейду до синів, до Петра, до Степана,

Та до Насті-голубки. Вона серед літа
Залишила мене і зійшла з сього світа.

Починали тогді наші дітки бриніти.
Мов квітки процвітати, серця веселити.

Мусив богові я пресвятому коритись,
Із подружжєм навік, поки жив, розлучитись.

А помру, дак побачу її з дітоньками
У раю, мов троянду проміж квітоньками".