паця

паця

Па́ця, ці́, ж. 1) Дѣтск. Поросенокъ, свинья. О. 1861. VIII. 8. 2) Кость: бабка. КС. 1887. VI. 478. Гра́ти в па́ці. Играть въ бабки. Маркев. 76. А доки в паці будеш грати? Котл. Ен. V. 22.

Паця́, ця́ти, с. 1) = Пацюк 1. Під порогом паця квичит. Гол. II. 684. 2) — морське́. Cavia cobaya, морская свинка. Вх. Лем. 436.

Пацю́к, ка, м. 1) а) Поросенокъ. б) Кастрированный свиной самецъ. Вх. Пч. II. 7. 2) Крыса. Стоїть борщ під лавою із разною приправою: із жуками, цвіркунами, з великими пацюками. Чуб. V. 1144. Діла робити не хочеш, а пика — хоч пацюки бий (т. е. такая толстая). ЗОЮР. I. 148. 3) Насѣк. Tenebrio molitor, мучной жукъ. Вх. Пч. I. 7.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924