Перед Гоголевим честенем
Пантелеймон Куліш
Пророк пророкові приносить оправданнє,
Мудрець премудрого вітає по заслузі:
Так і поезії божественне диханнє
Вшановує поет, і муза другій музі
Заявлює вінком високе почитаннє.
Земляче Гоголю! Що ж над тобою склалось?
Хто чесно привітав твій честень мармуровий
Там, де твоя тиха колиска колихалась,
Де відбував єси твій іскус науковий
І світозарная зоря твоя займалась?
Кругом твого стовпа зібрались мертві душі,
Ті, що не встиг єси пером живописати:
Пани, попи, жиди, педанти довговуші,
Та й заходилися гуртом тебе вітати,
Мов предсідателя казенної палати.
Тарасе-брате! Де твоя тридцятиструнна?
Нехай би земляка достойно привітала,
Нехай би голосно вона зарокотала,
Мов хвиля на морі кипить широкошумна,
Щоб осоромилась дрібнота слабоумна.
