переполох
переполох
|
|
Переполо́х, ху, м. 1) Испугъ. Підкралися, щоб ізлякать; коли подивляться, що вбитий, — з переполоху ну втікать! Шевч. 32. Злякалась миша та притьмом, поміж травою, лопушком, з переполоху почухрала. Гліб. 2) Нездоровье отъ перепуга. ХС. VII. 415. Надіть сорочку пазухою назад од переполоху. Ном. № 285. Шепчу — уроки проганяю, переполохи виливаю. Котл. Ен. III. 13.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924