Перший рейд/В чужу землю
| ◀ Замість Парижу — Себеж | Перший рейд В чужу землю |
Зразу після закордону ▶ |
|
Від Себежа щось з 20 кілометрів до Зілуппе. І не згледілись, як попали у чужу землю. Зник кудись провідник ваґона, що їхав з нами аж із Києва. Не стало нашої варти у шоломах. З'явився новий провідник — латвієць. Пройшовся ваґоном офіцер у золотих погонах. Ваґон якось раптово принишк. Зник сміх. Припинилися жарти. Навіть хлопці, й ті засумували.
— Еміґранти, в Америку? — На найчистійшому руському діялекті поцікавився латвійський офіцер.
— Ні, до Франції, на ґастролі — з бездоганним „Лохвицьким“ акцентом відповів хтось.
— А!.. артисти?.. і за хвилину:
— Приготовьте билеты, гаспада!..
Ще за хвилину, й провідник собі:
— Аткройте ваши чемоданы, гаспада, для досмотра.
Досмотр був „божеський“, хоч гострий ніж досмотрщика зіпсував і не один чемодан.
Товариші з Себежа дали телеграму в Зілуппе і звідти нам так само дали окремого ваґона, що в ньому ми гаразд і доїхали до Риги.
В Ризі, обмінявши десятків три-чотири долярів на „лати“ й „сантими“, змогли напитися кави і вирушили, вже в закордонному ваґоні, просто на Берлін. Дорогою мали ще одну зміну „властей предержащих“: литовських урядовців, які теж чомусь вирішили, що ми еміґранти.
Під Вержболовом, вже без жадного руського акценту, який ми чули як офіційну і, очевидно, державну мову в Латвії, і ми побачили й почули коректних, чемних німців.
Аж ось і Берлін.
Міняємо доляри на марки, переїздимо з „Фрідріхштрассе-банґоф (вокзал) на Ангальтер-банґоф (Старий вокзал), обідаємо, п'ємо знамените мюнхенське пиво і — їдемо до Парижу!
А п'ятий день у потязі, третій у закордонному ваґоні, де можна тільки сидіти, — дається в знаки. Спізнення на цілу добу примушує хвилюватися не лише мистецького керівника, а й усю капелю. Як то його виступати перед такою авдиторією, як паризька, та ще в супроводі симфонічної оркестри?
Адже це не Себеж.
Проте — їхати треба, їдемо!..
А тут як навмисне, услід за нами від самого Себежу, ув'язалася наша, така рідна зима. Та така, що навіть потяг французький прибув до Парижу із запізненням аж на 45 хвилин. Щось там замерзало під ваґонами, і на кожній зупинці робітники з форсунками лазили під ваґони й розігрівали.
Замерзли у ваґонах і ми.