Перший рейд/На бочку меду — ложка дьогтю
| ◀ Так собі людці… | Перший рейд На бочку меду — ложка дьогтю |
Що „Думка“ бачила й що чула ▶ |
|
В № 3 цього журналу було вміщено досить інтересну і навіть вельми прихильну рецензію про „Концерт Украинской хоровой капеллы в Париже, устраиваемый парижской филармонией“…
Все це, розуміється, з „ятями“, твердими знаками і т. ін. атрибутами „справжнього руського язика“ і… із справжнім „руським“ духом…
Так, сконстатувавши, що…
„… Первый концерт украинской хоровой капеллы „Думка“, приехавшей из Киева в составе 60 человек, прошел в Париже с огромным успехом“…
„… Исполнение знаменитой капеллой „Думка“ Гайдна поразило Парижскую публику, избалованную хоровыми ансамблями, не только выступающими в Париже, но концертировавшими здесь знаменитыми хорами: Германии, Австрии, Бельгии, Голландии и других стран, где искусство хорового пения имеет вековую традицию и особенно патронируется католической церковью“…
Порівнявши „Думку“ з кращими „Императорскими хорами в Петербурге“ и „Синодальними хорами в Москве“, — рецензент „Театра и Жизни“ не знайшов нічого кращого, як відзначити, що…
„… Публика восторженно встретила хор „Думку“ и ее „громоподобные басы, вскормленные на малороссийском сале (через ять) и галушках, — произвели фурор своими инфернальными октавами“… (Підкресл. наше Д. Г.).
„… В заключение Нестору Гордовенко, как изумительному руководителю хора, была устроена шумная овация“…
Не знаю, чи була кимсь „устроєна овація“ критикові з „Театру и Жизни“ і наскільки вона, ця овація була „шумная“, а що думчани то таки голосно попосміялися з цієї високого „штилю“ писанини…
Всього якихось два-три рядки, а дивись: куди поділися 12 років великої революції…Так ніби взяли та й воскресли всі ті Суворини, Шульгіни, Мещерякови, що для них уся культура многомільйонного народу й світові досягнення Радянської капелі — то все, очевидно, тільки тому, що є — таке смачне для них, „малоросійськоє сало“…
Що ж ви все про „Думку“ та про „Думку“ а коли ж про Париж? — чую я нетерпляче й цілком доречне запитання.
Будь ласка, давайте й про Париж!
Але знову таки… без „Думки“ ніяк не можна.
Не можна тому, що наступний розділ так і зватиметься.