Перший рейд/Чулочки, носочки, хусточки-платочки
| ◀ Усе гаразд, а от щодо грошей — амба | Перший рейд Чулочки, носочки, хусточки-платочки |
Час іде — виїжджайте швидше ▶ |
|
Через два-три дні чутка про мою подорож закордон облетіла увесь Харків. Товариші директори театральні, зав. худ. і актори і музики — близькі мої товариші по спільній праці — з очевидною, хоч і прихованою заздрістю, вітали мене, зичили мені всіляких успіхів од щирого серця і… кожний висловлював певність і надію, що я, такий „прекрасний друг і товариш“ не забуду їх, там, у далекій стороні, і неодмінно привезу звідти хоч якого-будь „гостинця“…
В залежності од статі, віку і смаків просили, щоб не забув:
— Чулки шовкові…— Шарф, або хусточку…
— Ґрим, ґрим Лейхнера!
— Обов'язково кишенькову клапкамеру. Я фотоаматор… і гроші наперед дам!..
— Ви дивіться, пудри… Коті…
— Може знайдете щось з теорії режисури…
— З техніки театру!..
Дириґент Харківський цікавився:
— Добру сигару…
Артистка „Березіля“ Чистякова:
— Що б же вас попрохати?.. Ага!.. платівку для патефона…
Заслужений артист Моргулян:
— Пам'ятайте: 3-ю симфонію Бетховена!..
Я, в свою чергу, попросив театри: „Березіль“, Єврейський, Для дітей, Оперовий, Червонозаводський, щоб вони дали мені фота своїх вистав, теж як гостинець… для закордонних газет і журналів.
І… „долг платежом красен“.
Я не всім привіз гостинця, а мені теж не всі театри (хоч директори й обіцяли) дали реклямний матеріял.
Правда, було й навпаки.