Перейти до вмісту

Перший рейд/Чулочки, носочки, хусточки-платочки

Матеріал з Вікіджерел
Перший рейд
Дмитро Грудина
Чулочки, носочки, хусточки-платочки
Київ: Укртеакіновидав, 1930
ЧУЛОЧКИ, НОСОЧКИ, ХУСТОЧКИ-ПЛАТОЧКИ…

Через два-три дні чутка про мою подорож закордон облетіла увесь Харків. Товариші директори театральні, зав. худ. і актори і музики — близькі мої товариші по спільній праці — з очевидною, хоч і прихованою заздрістю, вітали мене, зичили мені всіляких успіхів од щирого серця і… кожний висловлював певність і надію, що я, такий „прекрасний друг і товариш“ не забуду їх, там, у далекій стороні, і неодмінно привезу звідти хоч якого-будь „гостинця“…

В залежності од статі, віку і смаків просили, щоб не забув:

— Чулки шовкові…

— Шарф, або хусточку…

— Ґрим, ґрим Лейхнера!

— Обов'язково кишенькову клапкамеру. Я фотоаматор… і гроші наперед дам!..

— Ви дивіться, пудри… Коті…

— Може знайдете щось з теорії режисури…

— З техніки театру!..

Дириґент Харківський цікавився:

— Добру сигару…

Артистка „Березіля“ Чистякова:

— Що б же вас попрохати?.. Ага!.. платівку для патефона…

Заслужений артист Моргулян:

— Пам'ятайте: 3-ю симфонію Бетховена!..

Я, в свою чергу, попросив театри: „Березіль“, Єврейський, Для дітей, Оперовий, Червонозаводський, щоб вони дали мені фота своїх вистав, теж як гостинець… для закордонних газет і журналів.

І… „долг платежом красен“.

Я не всім привіз гостинця, а мені теж не всі театри (хоч директори й обіцяли) дали реклямний матеріял.

Правда, було й навпаки.